Коли, у 1991 році, я стала студенткою Київського
міського педагогічного училища №1 ім. Крупської, то і гадки не мала, що закінчу
педагогічний коледж при університеті Т.Г. Шевченка.
На той час це був передовий навчальний
заклад, який, за рівнем підготовки, ставили на щабель вище, навіть, від інституту.
Вже тоді я починала розуміти, що цікаві змістовні лекції проводять такі ж
цікаві, внутрішньо насичені викладачі.
Держава тільки починала самостійний шлях і
ми, студенти, хотіли відчувати, розуміти його. Беручи до уваги час, уроки Лариси
Петриненко (сестри Діани Петриненко) були своєрідною альтернативною історією, носієм
якої була сама пані Лариса.
Змінювати наш світогляд найкраще вдавалося
Ользі Кулініч. А як же? ЇЇ чоловік працює для ВВС і усі матеріали вона
озвучувала нам. Ми виносили з лекцій цілі "енциклопедії" нової, до
того нечуваної, інформації. Через багато років мені стало відоме ім’я натхненника. Це Микола Вересень.
Паралельно з цим у нас продовжували
"вливати" абсолютно непотрібну, просочену комуністичною ідеєю, програму викладачі, які загубилися у часі і не бажали змінюватися.
НПУ ім. Драгоманова я закінчувала з чітким
баченням, яким я хочу бути вчителем і як цього досягти. Вважаю, університет дає
хорошу можливість підготувати себе до вчителювання.
У 1995 році для мене, молодого
спеціаліста, відкрила двері 236 школа міста Києва. Теплим словом хочу згадати
тодішнього директора Єрмоленко Ольгу Данилівну. Людину (дівчину), батьки якої загинули на фронті, а вона, випускниця
школи-інтернату пройшла достойно життєву дорогу. "Знайди свій шлях, щоб вони (діти) тебе сприймали і
чули. Цьому не можна навчити. Відчуй його сама"- радила вона. Молодша
школа об’єднала в собі цікавих людей, у яких було чого повчитися.
Школа№132... Це моя колиска. ЇЇ поріг я
вперше переступила першокласницею у 1983 році. Це її стіни знають усі мої таємниці і перемоги.
У цих стінах я закохалася у професію і тут зародилася моя мрія. Цілим світом
для мене стало спілкування з вчителем математики Оленою Семенівною Мартиновою. Бажаю кожному учневі
мати перед собою такий приклад.
З 2007 року, і до цього часу, працюю вчителем
початкової школи.
Люблю свою школу. Люблю свою роботу. Люблю
дітей, яких навчаю!
