Десь у 1995 році (це "мої перші діти") був у мене учень Женя. Голова у хлопця була дуже "математична", а от із мовами...
На той час я, молодий вчитель, не знала як допомогти, тому користувалася досвідом колег та відповідною літературою, інтуітивно відчуваючи, що головне "не перестаратися". А тут ще й "ускладнення" виникло: він писав твори по колу (по спіралі). Переписувати міг в рядок, як усі діти, а от коли "творив" текст - тільки по колу
Я не занижувала за це оцінку, просто давала можливість після уроків переписати належно. Хлопчина чудовий: доброзичливий, позитивний, технічно розвинений (це вже тоді було помітно).
" Та він знущається! Дитина в такому віці МАЄ писати в рядок"- казали колеги. Мені дуже радили не ризикувати і бути обережнішою з оцінюванням.
Важко сказати, як склалося б далі. Після закінчення початкової школи сім'я виїхала за кордон.
І от нещодавно, зовсім випадково, від сторонніх людей, я чую історію про родину, яка має розумного сина-винахідника, який забезпечує весь рід. Живуть "там". Називають прізвище...і в мене складаються пазли...
Сьогодні, якщо мені трапиться такий учень, я знаю що робити: підтримувати, розвивати, по можливості коригувати (не нашкодити) і вчити, що такі "перлини" потрібні нашій Україні.
А нам, вчителям, починаючи з себе, варто пам'ятати: мрії, переконання, рішення - це все думки. Цінуймо ж вище їх зміст, а не форму подачі!
Немає коментарів:
Дописати коментар